bitvazaurozay

УПЦ МП порушує закон не вказуючи у назві належність до країни-агресора

Українська Православна Церква Московського Патріархату порушує Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, не вказуючи у своїй назві належність до країни-агресора.

Про це пише релігійний оглядач, співзасновниця проєкту Cerkvarium Тетяна Деркач у своїй колонці на РІСУ, повідомляє Укрінформ.

Як зазначає журналістка, закон про свободу совісті та релігійні організації “вимагає від релігійних організацій (релігійних об’єднань) вказувати у своїй назві структурну належність до іншої релігійної організації (об’єднання), керівний центр якої розташований у країні-агресорі”. “Нагадування міністра про необхідність виконання цієї норми не його особиста примха. Або міняйте закон (з усіма соціальними наслідками), або визнавайте, що відкрито закликаєте до правопорушення”, – додала вона.

За словами Деркач, щоб “законодавчо уникнути виконання приписів закону про перейменування, УПЦ МП випросила в статуті РПЦ виокремити для себе цілий розділ, де було написано, що керівний центр її розташований у Києві. І взагалі, в тому ж статуті РПЦ написано про повну самостійність та незалежність УПЦ. Знов-таки, винесемо за дужки питання, а чому згадку про “самостійну та незалежну” УПЦ МП вписано в статут РПЦ”.

Журналістка нагадує, що з метою уникнення двозначностей, оціночних суджень та маніпуляцій, на виконання перехідних положень закону “фахівцями Мінкульту в січні 2019 року було підготовлено детальну релігієзнавчу експертизу на підставі вивчення двох ключових нормативних документів – Статуту РПЦ та Статуту про управління УПЦ, які, як відомо, не можуть суперечити принципам канонічного підпорядкування та устрою всередині Церкви. Так, проти законності проведення та висновків цієї експертизи подано судові позови – з боку УПЦ МП.

“Але ж слова з пісні не викинеш, – зазначає Деркач. – Релігієзнавча експертиза чомусь виявилася винною в тому, що просто нагадала всім положення статутів обох Церков. Дозволю собі трошки офіціозу та цитат заради тих, хто не розбирається в українських канонічно-законодавчих хитросплетіннях, і чиєю свідомістю можуть успішно маніпулювати зацікавлені особи”.

Автор наголошує, що Статут про управління УПЦ чітко вказує на входження УПЦ до складу РПЦ:

“Українська Православна Церква є самокерованою частиною Руської (Російської) Православної Церкви” (п. 5 розд. І);

В Українській Православній Церкві вища влада належить Собору УПЦ, до обов’язків якого, зокрема, належить:

• збереження канонічної єдності Української Православної Церкви, а також її канонічної єдності з Руською (Російською) Православною Церквою та з усіма помісними православними Церквами;

• нагляд за втіленням у життя рішень помісних соборів Руської (Російської) Православної Церкви (пп. б-в п. 6 розд. ІІ).

Собор єпископів УПЦ, що має всю повноту влади, діє на підставі священних канонів Церкви, постанов помісних і Архиєрейських Соборів Руської (Російської) Православної Церкви, а також соборів Української Православної Церкви (п. 5 розд. ІІІ)”.

“Керівник УПЦ, митрополит, обирається пожиттєво єпископатом Української Православної Церкви і благословляється святішим Патріархом Московським і всієї Русі. Митрополит Київський і всієї України є постійним членом священного Синоду Руської (Російської) Православної Церкви – керівного органу цього релігійного об’єднання (п.1 розд.V)”.

Деркач зазначає, що на входження УПЦ Московського Патріархату до складу РПЦ “вказує Статут РПЦ в розділі Х. Там окреслено права УПЦ у складі РПЦ, а також обмеження її “самостійних” прав:

– статус УПЦ – якась незрозуміла “самокерована Церква з правами широкої автономії” (а не автокефалії, яка в православній традиції є синонімом реальної незалежності);

– статут УПЦ затверджує предстоятель УПЦ і схвалює Патріарх Московський та всієї Русі;

– Предстоятеля УПЦ благословляє Патріарх Московський і всієї Русі;

– ім’я Предстоятеля УПЦ згадується лише після імені Патріарха Московського і всієї Русі (це чітка і недвозначна ознака канонічної підпорядкованості);

– рішення про утворення єпархій та визначення її територіальних меж затверджується Архиєрейським собором РПЦ;

– архиєреї УПЦ є членами помісного та Архиєрейського Соборів РПЦ і беруть участь в їхній роботі і в засіданнях священного Синоду РПЦ;

– рішення Помісного та Архиєрейського Соборів РПЦ є обов’язковими для УПЦ;

– суд архієрейського собору РПЦ є церковним судом вищої інстанції для УПЦ”.

“Окремі Собори, Синод та церковний суд в УПЦ МП – це прекрасно, але вони не є органами найвищої інстанції для цієї Церкви. Це як в суб’єктах Російської Федерації: законодавча дума Хабаровського краю є постійним вищим і єдиним органом законодавчої влади суб’єкта Росії. Але це не означає його повної незалежності від Кремля. Всі ці аргументи знаходять повне підтвердження на офіційному сайті РПЦ”, – наголошує журналістка.

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Error

default userpic

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.