bitvazaurozay

Треба пам’ятати старе добре правило – «не вір, не бійся, не проси». І вистояти

У вас уже йде голова обертом від подій що відбуваються в Україні? Вже з’явилося відчуття землі, яка хитається під ногами? Суд визнав незаконною діяльність Уляни Супрун на посаді міністра охорони здоров’я. Міноборони скорочує понад 1000 військових лікарів і медсестер. У Конституційний суд надійшло подання про скасування Закону про мови. Мер Харкова Кернес підписав рішення міськради Харкова про перейменування проспекту Григоренка на проспект бузувіра Жукова. Кандидат у депутати від «Слуги народу» волонтер Арахамія підтримує прихід у Верховну Раду від тої самої «Слуги народу» ватника і українофоба Дубінського – аби тільки не Кононенко. Партія «Слуга народу» рішення якої палко захищає Арахамія, вочевидь візьме найбільший результат на виборах. І все це – лише за вчора. Протягом одного дня.

Додайте сюди, що Портнов, який 5 років сидів у Росії мов миша за пічкою – тепер розгулює вулицями Києва. Додайте сюди, що «За життя» Медведчука – Бойка може мати другу за чисельністю фракцію у Верховній раді…

Мандражить? Виникає питання: «Що це? Як це могло статися? Що буде завтра?»

Якщо виникає – це нормально. Людині взагалі властиво боятися – це цілковито природна реакція живої істоти на небезпеку. Це – спрацьовує система безпеки нашого розуму, який аналізує реальність, встановлює причинно-наслідкові зв’язки і видає нам варіанти розвитку майбутнього.

Я не хочу розбиратися в природі процесів, що відбуваються зараз – причин багато і це тема для окремого допису. Я про те, що в цій ситуації робити нам.

Що робити? У першу чергу – не нервувати. Не давати нашим почуттям вийти з під контролю і заглушити розум. Природа людського страху така, що лякає не конкретна жахлива подія – лякає невідомість. І це – парадоксально. Ми не боїмося того про що знаємо – і боїмося того про що не відаємо. Як боротися з таким страхом? Очевидно – зосередитися на чомусь конкретному. Можна взяти для дослідження якийсь напрямок діяльності чинної влади. Можна виходити на акції протесту – і відчувати плече товариша поруч. Можна робити дуже багато.

А ще треба просто вірити. Знаєте, я часто запитую сам себе – що знають 73% і чого не знаю я? Чому вони свято вірують в те, що «вовчик все робить правильно», в той час як я бачу загрози – і для країни, і для самого «Вовчика»? Я для себе це відчуття формулюю так – я не вірю в дива, я вірю в те що див не існує.

Я не вірю в те, що команда Зеленського зможе знизити тарифи – хіба що помахлювати на цій темі. Подивимося що ЗЕкоманда про зниження тарифів скаже МВФ і куди це всіх нас приведе… Я не вірю в те що ЗЕкоманда зможе знизити податки, як повірили маси підприємців, які розвісили свої вуха під солодкі казочки про податок на виведений капітал. Уже плачуться – МВФ проти. Давайте, мовляв, жити на свої – читайте, пошлемо МВФ на фіг, як Голобородько в кіно. Аж до дефолту… Я не вірю в те, що Зеленський зможе зупинити війну – зупинити війну може лише або наша перемога, або той, хто її розпочав, тобто Кремль і Путін.

Я не вірю в дива – я вірю у відсутність див. Такі викрутаси голови держави колись призведуть до дуже серйозних проблем – таких, які розчарують критичну масу його прибічників. Це – неминуче. Немає нічого більш нестабільного, ніж любов мас. Я пам’ятаю як маси розчарувалися у Горбачові. Пам’ятаю як втратив підтримку Ющенко. Як одиниці прибічників виступили на підтримку Януковича. Тут буде все те саме. Прибічники Зеленського нині в угарі – але це тимчасово. Зеленський ще побачить і розвали коаліції зі своєю фракцією (всі вважатимуть її токсичною), і масовий вихід зі своєї фракції депутатів (хіба «Слуга народу» - партія з історією?).

«А що вони напартачать за той час?» - запитаєте ви. «Що буде з усіма нами?» Буде – те, що ми дозволимо зробити із собою. Люди не дозволити Портнову бути професором КНУ – і він не професор. Люди вийшли на Банкову після заяви Зеленського про «Москва втратила контроль над бойовиками» - і з фронтом гратися тепер бояться. Люди багато чого можуть – звісно, якщо не боятимуться замурзати біле пальтечко, і якщо не складатимуть рук. Для цього треба перестати боятися.

Наша задача зараз – зберегтися. Не розчаруватися. Не піти їм на поступки. Не слухати ворогів які регочуть і принижують, і водночас – «доброзичливців» які просторікують про те що «от той у списку – ай-яй-яй!»

Треба пам’ятати старе добре правило – «не вір, не бійся, не проси». І вистояти.

Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Error

default userpic

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.