Російські експерти у марній спробі довести тотожність становища УПЦ МП відносно Москви та ПЦУ стосовно Константинополя пропонують порівняти ці два становища з точки зору формального канонічного права. Особливо бушує Лункін.
Добре, порівнюємо.
1. Предстоятель - митрополит - обирається собором єпископів. Але Предстоятель ПЦУ ніким не затверджується, вступає у відносини з іншими православними Предстоятелями. Прелстоятель УПЦ МП благословляється Патріархом Московським. До такого благословіння його обрання не є завершеним.
2. ПЦУ та її Предстоятель - у диптиху церков як автокефальна церква - УПЦ МП її там немає. Навіть як автономної церкви (хоча це не важливо, бо права усіх автономій були у 2016му дуже урізані як взагалі, так і стосовно УПЦ МП).
3. Миро УПЦ МП не варить сама, отримує від Московського патріарха. ПЦУ - від Вселенського патріарха.
4. УПЦ МП представлена у міжправославних відносинах і відносинах з іншими церквами на міжнародному рівні не сама, а у складі делегацій РПЦ. ПЦУ може і за текстом Томосу навіть зобов'язана брати участь у таких відносинах сама.
5. УПЦ МП визнається "частиною РПЦ", її теориторія визнається канонічною територією РПЦ у документах РПЦ. Від підписання томосу території України є виключно територією ПЦУ.
6. Ставропія Константинополя щодо Андрієвської Церкви є, але так само є ставропігія Москви щодо Корецького монастиря, є Представництво Антіохійського патріархату в Одесі.
7. Вселенський патріарх не пронує нам стати "частиною грецького світу", не говорить, що українці - це практично ті самі греки, і не доводить, що ми маємо влитися у грецьке море.
8. Усі єпископи ПЦУ беруть участь в управлінні Церквою, а УПЦ МП керується митрополит-бюро із геронтократів за віком та духом.
Ці відмінності - головні.
Але також Вселенський патріарх не застосовує стосовно ПЦУ "телефоне право", тоді як "УПЦ МП" управляється трійцею П.Кирило-м.Іларіон-протоєрей Ніколай Балашов значно більше, ніж м.Онуфрієм та Синодом.
юрий павлович черноморец
