Дві бізнес-імперії. Що ділять між собою Москва і Константинополь

На минулому тижні пристрасті щодо Томосу і автокефалії виплеснулися за межі України, ставши міжнародною новиною

До цього сюжету підключилися дійові особи і в Туреччині, і в Греції, і, звичайно, в Росії. Щоб розібратися в цій історії, треба припинити шукати в ній високоморальні, духовні, світоглядні та філософські смисли. Повне розуміння логіки конфлікту прийде, якщо ставитися до нього як до комерційного спору великих корпорацій, які не поділили величезний ринок збуту з численною клієнтурою.

З моєї точки зору, це корпоративна війна, в якій беруть участь дві бізнес-імперії. Перша – Московський патріархат – намагається утримати контроль над українським ринком. Друга – Константинопольський патріархат – повернути його собі, але при цьому утримати і традиційні для себе території.

Останні головні події цієї суперечки – засідання синоду Вселенського патріархату в Стамбулі 11 жовтня і засідання Московського синоду в Мінську 16 жовтня.

Константинопольський патріарх Варфоломій оголосив, що відновлює своє правління в Києві. Таким чином, він юридично відсунув убік всіх конкурентів в Україні – і Київський патріархат, і Московський. "Кияни" погодилися з цим рішенням. Юридично Київського патріархату ніби й немає. Замість нього до проголошення єдиної церкви буде константинопольський.

Але ось корпорація РПЦ на своєму синоді (тобто – на засіданні ради директорів) в Мінську оголосила, що їй таке злиття і поглинання не подобається. Москва на нього не згодна. Тому Кирило і його міньйон завдали удару у відповідь – оголосили про припинення євхаристійного спілкування з Константинополем.

Що це таке? Якщо формально – російським православним не можна молитися і причащатися в храмах Константинопольського патріархату. Багато хто сприйняв це як самоізоляцію Москви, але на ділі все ще цікавіше. Як завжди – йдіть за грошима!

Це своєріні санкції. Дивіться – велика частка доходів церков і монастирів Константинопольського патріархату йде від багатих паломників з Росії. Що це за люди?

Дуже велика категорія – бандити з 1990-х. Зараз вони постаріли, подорослішали, отримали діабет і гіпертонію, тому про всяк випадок активно замолюють гріхи минулого. Як замолюють? Жертвують гроші всяким православним святиням. До речі, до цієї категорії можна віднести і численних підприємців першого покоління – від 45 до 65 років. Вони зараз теж масово задумалися про порятунок своїх душ. Молитися їм ліньки, тому порятунок вони сподіваються купити – гроші є.

Друга категорія – це орди російських силовиків і чиновників, яким за службовим обов'язком зараз належить показово, у всіх на виду, любити духовні скріпи. Відлюдниками або монахами-безсрібниками вони бути не хочуть, тому масово катаються в Єрусалим, Віфлеєм, по грецьких островах, по Середземноморського узбережжя Туреччини. Це, звичайно, просто відпочинок, але формально – паломництво. Ці громадяни теж залишають гігантські гроші церквам і монастирям.

Є ще й просто масові туристи з РФ. Кожен з них не дуже багато дає, але їх мільйони. Вони теж купують хрестики, свічки, іконки, ладан та іншу фанатську атрибутику. Це – мільярди доларів.

Коли Москва зупиняє релігійне спілкування з Константинополем, всі ці мільярди швидко перетворяться на жалюгідні мільйони. У такій ситуації в інших корпораціях акціонери тут же змінюють керівництво. Москва зараз хоче саме цього – відсторонення Варфоломія.

В цьому випадку роль акціонерів грають ті самі монастирі і церкви Константинопольського патріархату, куди злітаються російські паломники. Один з найважливіших – Афон. Цей монастир і його околиці перетворилися на величезний бізнес з обслуговування паломників із РФ. Рекламу йому робив сам Володимир Путін, який приїжджав туди двічі. Після цього Афон захлеснув потік російських грошей.

Якщо слідувати бізнес-логіці, святі, так би мовити, отці – афонські старці – будуть дуже незадоволені різким скороченням фінансових потоків. У них весь бізнес ламається, причому перед Різдвом, а це – взагалі недобре. Старці, впевнений, проведуть вкрай серйозну розмову з Варфоломієм щодо цього.

Втім, звільняти його, думаю, ніхто не стане – константинопольський патріарх дуже висококласний менеджер. Більш того, у нього є дуже хороший шанс вивести всю цю історію в плюс.

Справа в тому, що Україна демонструє готовність компенсувати грекам хоча б частину доходів, о випадають. 16 жовтня депутата від Блоку Петра Порошенка Ірина Луценко заявила, що президент готовий передати Константинополю Андріївську церкву в Києві. Це дуже дорого коштує! Думаю, сотні мільйонів доларів.

Не знаю як до цього поставиться нинішній господар Андріївської церкви – УАПЦ. Найімовірніше, її ієрархи будуть не надто щасливі. Але ніяких можливостей чинити опір такому рішенню у них немає.

Якщо так піде і далі, то Константинополь зможе отримати під свій повний контроль і нинішню УАПЦ, і нинішній Київський патріархат, а потім домовитися з Москвою про розподіл українського ринку на сфери впливу. Просто щоб не доводити справу до серйозного конфлікту і щоб не втрачати доходи від російських паломників на Афоні, у Стамбулі, Анталії, на Криті, Родосі і так далі.

Такий варіант, правда, не передбачає створення єдиної помісної Української православної церкви. Постає законне питання: а що ж тоді буде?

Подібний прецедент вже був. У 1996 році в Естонії. Тоді частина естонських православних захотіла незалежності від Москви. Їх до себе під крило прийняв Константинополь. РПЦ точно так само, як і зараз, розірвала з конкуруючою фірмою церковне спілкування. Почалися складні переговори, і ринок вдалося поділити. Сторони помирилися.

Тепер там дві православні церкви – одна Московського, а інша – Константинопольського патріархату. Незалежного та самостійного Талліннського патріархату – немає.

Іван Яковина.