bitvazaurozay

Дві бізнес-імперії. Що ділять між собою Москва і Константинополь

На минулому тижні пристрасті щодо Томосу і автокефалії виплеснулися за межі України, ставши міжнародною новиною

До цього сюжету підключилися дійові особи і в Туреччині, і в Греції, і, звичайно, в Росії. Щоб розібратися в цій історії, треба припинити шукати в ній високоморальні, духовні, світоглядні та філософські смисли. Повне розуміння логіки конфлікту прийде, якщо ставитися до нього як до комерційного спору великих корпорацій, які не поділили величезний ринок збуту з численною клієнтурою.

З моєї точки зору, це корпоративна війна, в якій беруть участь дві бізнес-імперії. Перша – Московський патріархат – намагається утримати контроль над українським ринком. Друга – Константинопольський патріархат – повернути його собі, але при цьому утримати і традиційні для себе території.

Останні головні події цієї суперечки – засідання синоду Вселенського патріархату в Стамбулі 11 жовтня і засідання Московського синоду в Мінську 16 жовтня.

Константинопольський патріарх Варфоломій оголосив, що відновлює своє правління в Києві. Таким чином, він юридично відсунув убік всіх конкурентів в Україні – і Київський патріархат, і Московський. "Кияни" погодилися з цим рішенням. Юридично Київського патріархату ніби й немає. Замість нього до проголошення єдиної церкви буде константинопольський.

Але ось корпорація РПЦ на своєму синоді (тобто – на засіданні ради директорів) в Мінську оголосила, що їй таке злиття і поглинання не подобається. Москва на нього не згодна. Тому Кирило і його міньйон завдали удару у відповідь – оголосили про припинення євхаристійного спілкування з Константинополем.

Що це таке? Якщо формально – російським православним не можна молитися і причащатися в храмах Константинопольського патріархату. Багато хто сприйняв це як самоізоляцію Москви, але на ділі все ще цікавіше. Як завжди – йдіть за грошима!

Це своєріні санкції. Дивіться – велика частка доходів церков і монастирів Константинопольського патріархату йде від багатих паломників з Росії. Що це за люди?

Дуже велика категорія – бандити з 1990-х. Зараз вони постаріли, подорослішали, отримали діабет і гіпертонію, тому про всяк випадок активно замолюють гріхи минулого. Як замолюють? Жертвують гроші всяким православним святиням. До речі, до цієї категорії можна віднести і численних підприємців першого покоління – від 45 до 65 років. Вони зараз теж масово задумалися про порятунок своїх душ. Молитися їм ліньки, тому порятунок вони сподіваються купити – гроші є.

Друга категорія – це орди російських силовиків і чиновників, яким за службовим обов'язком зараз належить показово, у всіх на виду, любити духовні скріпи. Відлюдниками або монахами-безсрібниками вони бути не хочуть, тому масово катаються в Єрусалим, Віфлеєм, по грецьких островах, по Середземноморського узбережжя Туреччини. Це, звичайно, просто відпочинок, але формально – паломництво. Ці громадяни теж залишають гігантські гроші церквам і монастирям.

Є ще й просто масові туристи з РФ. Кожен з них не дуже багато дає, але їх мільйони. Вони теж купують хрестики, свічки, іконки, ладан та іншу фанатську атрибутику. Це – мільярди доларів.

Коли Москва зупиняє релігійне спілкування з Константинополем, всі ці мільярди швидко перетворяться на жалюгідні мільйони. У такій ситуації в інших корпораціях акціонери тут же змінюють керівництво. Москва зараз хоче саме цього – відсторонення Варфоломія.

В цьому випадку роль акціонерів грають ті самі монастирі і церкви Константинопольського патріархату, куди злітаються російські паломники. Один з найважливіших – Афон. Цей монастир і його околиці перетворилися на величезний бізнес з обслуговування паломників із РФ. Рекламу йому робив сам Володимир Путін, який приїжджав туди двічі. Після цього Афон захлеснув потік російських грошей.

Якщо слідувати бізнес-логіці, святі, так би мовити, отці – афонські старці – будуть дуже незадоволені різким скороченням фінансових потоків. У них весь бізнес ламається, причому перед Різдвом, а це – взагалі недобре. Старці, впевнений, проведуть вкрай серйозну розмову з Варфоломієм щодо цього.

Втім, звільняти його, думаю, ніхто не стане – константинопольський патріарх дуже висококласний менеджер. Більш того, у нього є дуже хороший шанс вивести всю цю історію в плюс.

Справа в тому, що Україна демонструє готовність компенсувати грекам хоча б частину доходів, о випадають. 16 жовтня депутата від Блоку Петра Порошенка Ірина Луценко заявила, що президент готовий передати Константинополю Андріївську церкву в Києві. Це дуже дорого коштує! Думаю, сотні мільйонів доларів.

Не знаю як до цього поставиться нинішній господар Андріївської церкви – УАПЦ. Найімовірніше, її ієрархи будуть не надто щасливі. Але ніяких можливостей чинити опір такому рішенню у них немає.

Якщо так піде і далі, то Константинополь зможе отримати під свій повний контроль і нинішню УАПЦ, і нинішній Київський патріархат, а потім домовитися з Москвою про розподіл українського ринку на сфери впливу. Просто щоб не доводити справу до серйозного конфлікту і щоб не втрачати доходи від російських паломників на Афоні, у Стамбулі, Анталії, на Криті, Родосі і так далі.

Такий варіант, правда, не передбачає створення єдиної помісної Української православної церкви. Постає законне питання: а що ж тоді буде?

Подібний прецедент вже був. У 1996 році в Естонії. Тоді частина естонських православних захотіла незалежності від Москви. Їх до себе під крило прийняв Константинополь. РПЦ точно так само, як і зараз, розірвала з конкуруючою фірмою церковне спілкування. Почалися складні переговори, і ринок вдалося поділити. Сторони помирилися.

Тепер там дві православні церкви – одна Московського, а інша – Константинопольського патріархату. Незалежного та самостійного Талліннського патріархату – немає.

Іван Яковина.

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Error

default userpic

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.