bitvazaurozay

Давньоруська — вигадка: дослідник розповів, якою мовою говорили в часи Київської Русі

Якби ми раптом помандрували в минуле, на тисячу років  назад, то цілком могли б порозумітися з предками. Адже розмовляли вони майже так само, як сучасні українці, пише газета "Експрес".   — У часи Київської Русі писали церковнослов'янською мовою, а от розмовна дуже  відрізнялася від неї. Говорили староукраїнською, яка звучанням,  до речі, була доволі близькою до сучасної української літературної мови, — розповідає В'ячеслав Корнієнко, заступник генерального  директора з наукової роботи Національного заповідника "Софія Київська", доктор історичних наук. — Це нагадує ситуацію з латинською мовою в Західній Європі, якою писали усі офіційні документи, а розмовляли старофранцузькою, старонімецькою... Люди говорили так, як їм було зручніше.   Уже в радянські часи вигадали таке поняття, як "давньоруська мова". Тоді активно розвивали концепцію триєдиної держави, теорію  братніх народів — українського, російського, білоруського, у яких нібито єдина держава, єдина мова і одна народність. Альтернативних думок бути не могло. Однак нині є історичні докази, що три східнослов'янські мови — українська, білоруська й російська — формувалися і зростали незалежно одна від одної.   — Звідки відомо про те, якою була староукраїнська мова?   — Основне джерело такої інформації — написи на стінах Софійського собору, яких тут понад 7000. Власне, це приклади того, як розмовляли тисячу років тому. Також такі графіті збереглись у Кирилівській церкві, у храмі святого Михайла у Видубицькому монастирі, церкві Спаса на Берестові. Їх вишкрябували відвідувачі собору. І хоч автори написів намагалися дотримувати церковнослов'янського формуляру, на стіни потрапляли елементи розмовної мови.   Зокрема, у написах на стінах Софійського собору уже з XI століття з'являються слова у давальному відмінку, тобто з закінченнями "ові", "єві" — Петрові, Данилові тощо. Також вживаються слова у називному відмінку з закінченням "о" замість твердого знака, який характерний для церковнослов'янської мови. Зокрема, є запис про купівлю нової землі, що датується ХІ — ХІІ століттям. Тут зазначено імена з абсолютно типовими для нас закінченнями — наприклад, Марко, Данило, Михалько, Степко, Петро. Скажімо, якби це було церковнослов'янською, то мало б писатись "Петр".   Також є написи, які розповідають нам, що вже тоді про поважну людину говорили у множині. Зокрема, зберігся запис  про поставлення Іларіона митрополитом Київської Русі з волі Ярослава у 1051 році — "Ярослав поставили".  Також зберігся віршований запис: "О, горе тобі, Андрониче, ох тобі небоже". От вам сучасна мова! Є звертання, відповідні закінчення.   — Такою мовою говорили й князі?   — Так. У нашому розпорядженні не лише написи, які залишав  простолюд, а й ті, які вишкрябували люди з найближчого оточення князів  - їхні дружинники. А навички спілкування вони переймали саме від своїх правителів. Додам, що деякі князі — наприклад, Всеволод Ярославич — знали декілька мов, отож у своїй розмовній могли вживати й іншомовні слова.   — А в ті часи лаялися?   — Звичайно! Очевидно, популярними були прокльони, адже донині зберігся цікавий напис — таке собі побажання Кузьмі, який вкрав у  когось м'ясо: "Щоб тобі ноги сплутало". А деякі грамоти містили й нецензурні слова з трьох літер! Тож можемо припустити, що й князі знали такі словечка.

 http://expres.ua/digest/2018/09/15/308625-davnoruska-vygadka-doslidnyk-rozpoviv-yakoyu-movoyu-govoryly-chasy

Buy for 50 tokens
Там маленькие кажутся большими, Там толстенькие кажутся худыми, Там головы у всех, как у гигантов, А руки, как у лучших музыкантов. Там зеркала изогнуты, как блюдца, И все смеются, и все смеются, И все смеются. (с) В столиці пройшов щорічний фестиваль шизофренії та брехні. Понад 55 000 зомбаків…

Error

default userpic

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.