Інколи буває таке, шо нападає униніє і тоді починаєш розуміти навіть самогубців. Десь читав, що це результат недостачі якогось вітаміну, чи мікроелементу. Але якого конкретно і що треба робити, щоб його було вдосталь, то цього не те що ніхто не знає, навпаки, про це знають дуже багато і дають стільки порад, що просто очі розбігаються від такої кількості інформації, а результат — униніе.Не хотілось би давати поради як його перебороти, бо у кожної людини своя неповторна душа і шо руському добре, то німцю капець. Воно чимось схоже з хворобою – нічого не миле і все випадає з рук, або з корозією – роз’їдає душу з середини. Мабуть найкраще допомагають від цього думки про смерть. Все одно здохнеш, як не крути. А коли ти помреш, то це хіба вже так важливо? Або ж в чому тебе закопають? Це так суттєво? Тому заспокойся, бо все одно “впадемо в руки Господа, а не в руки людей; тому що, яка велич Його, таке й милосердя Його” (Прим 2:18).
Journal information