bitvazaurozay

Священик Ігор Савва: “На зборах єпархії мій портрет повісили на фоні зображення диявола”


З колишнім священиком Української Православної Церкви Московського Патріархату Ігорем Саввою “Релігійній правді” вдалося поспілкуватися за кілька днів після скандалу з вигнанням церковнослужителя керівництвом Запорізької єпархії. 12 березня стало відомо, що о. Ігоря позбавили парафії через проукраїнську позицію. За словами вірян, священик, зокрема, молився за перемогу ЗСУ та відмовлявся згадувати у Богослужіннях Російського Патріарха Кирила. 

В Запорізькій єпархії УПЦ МП відразу заявили, що о. Ігор Савва за власним бажанням покинув парафію. Вже наступного дня Єпархіальною радою Церкви було прийнято рішення про заборону Ігорю Савві у священнослужінні. 

В ексклюзивному інтерв’ю він розповідає про фінансові внески та антиукраїнську діяльність УПЦ МП, чому за 24 роки о. Ігор так і не наважився піти з Церкви та які радянські прийоми використовує керівництво Запорізької єпархії, аби розправлятися з непідконтрольними священиками.  

– Отче, Ви у своєму заключному слові перед громадою сказали, що відчули себе вільною людиною. Дивно чути подібні заяви від священика…

– Абсолютно щиро хочу сказати, що… Я не знаю, з чим це порівняти. Ніби як хтось сидів на плечах і впав. Я випрямився. Я почав спілкуватися з людьми єдиного духу, які мене розуміють. При чому, незалежно від конфесії і навіть від віри. З людьми, які розуміють, про що йде мова. Я почав відкрито говорити. Знаєте, дуже важко 24 роки тренуватися говорити одним одне, іншим інше, щоб чого не вийшло. Якщо люди в одній системі мислять – ти ж не будеш їм говорити в іншій. Постійний внутрішній конфлікт, постійні роздуми на тему, як це можна сказати, щоб не промовчати. Це був дуже важкий стан. Я і моя сім’я постійно думали, що можна перепостити в Facebook, а що не можна. Тому що за нашими публікаціями постійно стежили. Стан постійної задухи.

– Власне, багато людей, коли чують Вашу історію, задають одне питання, зокрема, і в коментарях в соцмережах. Чому Ви так довго терпіли? Чому не пішли раніше? Навіщо 24 роки перебувати і навіть не спробувати покинути місце, де Вам погано?

– Річ у тім, що ці 24 роки були дуже різними. Спочатку я прийшов в Церкву, не у Московський Патріархат, а в Церкву Христову. Я в цій Церкві Христовій приглядався, дивився, як мені діяти, що мені робити. Це тривало певну кількість років. Мені довелося служити при трьох архієреях, а вони всі трохи різні. Хоча в чомусь і схожі. Перший архієрей, який мене висвятив, не обговорюючи його особистість, його позиції, так ось, у нього була інша школа архієрейська, інше бачення чи що. Я при ньому міг служити і займатися справами різними… Бачення було таке, що я відданий Богу і своїй громаді. Ось про них я і повинен думати. А зараз втручання стали настільки помітними, настільки масованими…

– До речі, до цих пір складно зрозуміти, Вас попросили піти чи це було обопільне рішення?

– Технічно виглядало так: мене поставили перед фактом, поставили умову. Якби не ці умови, ультиматуми, тиск – я б сам не пішов, я б продовжував далі існувати в цій парафії. Але оскільки умови мого перебування стали нестерпними, мене поставили перед фактом… І, врешті-решт, приїхав благочинний з архієреєм…

Протодиякон з трьома маленькими дітьми

Протодиякон з трьома маленькими дітьми

– З трьома маленькими дітьми?

– Авжеж (сміється – “РП”). І попросили здати документи, ключі, наказ мені не надали. Просто все на словах. Благочинний повідомив, що вже призначив нового настоятеля. Я з самого початку сказав, що піду спокійно, без опору. Не хотів, щоб постраждали люди.

– Ви говорили про гроші, які не платили єпархії. Яку суму з Вас вимагали архієреї щомісяця?

– Хочу сказати, що дійсно парафії утримують єпархію. Тому у кожної парафії є якийсь єпархіальний внесок. І треба сказати, що ці внески в Україні, та й у Запорізькій єпархії досить скромні. Навіть невисокі, якщо порівнювати з Російською Православною Церквою. Гріх скаржитися. Але якось так виходить, що були постійні збори грошей на якісь благі цілі… І вони для нас обов’язкові. Наприклад, мені це нагадує життя при СРСР. Там кудись постійно щось здавали і ніхто не смів нічого сказати.

– А що це за благі цілі? 

– Іноді зобов’язували товари купувати, на яких будується економіка складів єпархіальних. Іноді змушували благодійні внески робити. У нас є постійна акція милосердя. Блага, звичайно, мета. Але благодійність не може бути обов’язковою.

– Я так розумію, у Вас не завжди була можливість надати ці гроші? 

– Звичайно, звичайно… Для нашої громади навіть ця сума була дуже відчутною  Парафія у нас не розкошує і її важко назвати забезпеченою. Зрештою, від приходу неможливо було жити мені, як священику… Тому я перестав платити і піддавався дуже серйозному тиску.

– У Запорізькій єпархії висловили здивування, мовляв, Ви називаєте їх «не патріотами». У Вашому розумінні керівництво Запорізької єпархії, до якої Ви вже не належите, патріоти чи не патріоти? І що це за пташина мова, про яку Ви згадували в своєму зверненні до пастви? 

– Я можу тепер абсолютно прямо про це говорити, тому що я звільнився від прискіпливого погляду і постійних викликів на килим. У Церкви виробилася саме така мова. І це сумно, дуже сумно… Мова, абсолютно лицемірна і непряма, якою легко володіє і владика Лука, і священство. Говорячи якою можна не сказати жодного антипатріотичного гасла, але сказати речі, абсолютно зрозумілі своїм, проте вже в антиукраїнському контексті. Наприклад, коли вони говорять: «Ми за мир» – це означає прийняття російського погляду на війну. Вони можуть дуже легко говорити так, що ніхто не підкопається. Але свої цю мову дуже добре розуміють.

О. Ігор Савва


– Ваші колеги-священики Вас не розуміли? 

– Я намагався в 2004 році говорити їм, що у нас є щось спільне. Чому нас може розділити симпатія чи антипатія до Януковича або до Ющенка? Якщо у нас є щось спільне, воно набагато більше… Але вже тоді мало хто розумів цю фразу. Зрештою, зараз в нашій єпархії, на жаль, залишилося… буквально чотири священнослужителя, які здатні розрізнити добро і зло… Що є порушення заповідей Божих, а що є їх виконання. Напад Росії – це явно порушення, забрали Крим – це теж порушення заповіді «Не жадай дому ближнього твого». Ось саме так думають в нашій єпархії 4 людини. З них – один поїхав в інше місто, в іншу єпархію, другий пішов, третій я, четвертий ще залишається.

– Керівництво знає про його погляди?

– Ну, його на останніх зборах саме гнобили, виривали у нього мікрофон.

– У вас є свідчення якоїсь антиукраїнської діяльності владики Луки? Тому що звучить дуже багато звинувачень і на його адресу, і на адресу єпархії, яку він очолює. А Лука в той же час заявляє, що 250 тисяч гривень пожертвував військовій частині.

– Я спеціально не займався збиранням доказової бази. Просто є ситуація постійного антиукраїнського настрою.

– Я зараз не про аудіо або відео записи. У його розмовах відчувався антиукраїнський настрій?

– Можливо, це не докази, а скоріше спостереження. Наприклад, День Незалежності України. Владика Лука служить і в проповіді говорить якісь такі думки, мовляв, ми святкуємо День Незалежності України, а насправді ніякої незалежності бути не може, оскільки ми залежимо від світових центрів. А справжня незалежність – це незалежність від гріха. Розумієте, таке міркування, здаться, має духовний характер, формально не прикопатися, навіть добре сказано. Але це сказано з деяким роздратуванням і свої це розуміють. “Так, ось ми разом, ми цій Україні будемо протистояти”. І таких прикладів можна багато навести. Тобто, дуже важко зрозуміти, про що йде мова сторонній людині. Але свої люди все розуміють: «Так, Владико, правильно цих українців, не потрібно Бандер цих». Або Владика якось говорив, говорив, а потім, раптом: «Ви знаєте, як нас називає президент України? Посіпаками». Я ще поліз пошукати, де ж це він називає нас посіпаками. Так, виявилось, що називає, але тільки ворогів України. Він же не говорить, що владика Лука посіпака або віруючі. А він себе зарахував. Вони на свій рахунок це приймають.

– Коли ви залишили УПЦ МП, на офіційному сайті єпархії з’явилося таке повідомлення, де, зокрема, були такі слова «від усякої привнесеної скверни». В інтерв’ю владика Лука натякнув, що ви людина з хворобливою уявою. Чому в УПЦ МП так легко можуть образити, зачепити людину? Начебто хочуть ще більше сказати, але ледь себе стримують. Звідки це все у людей, які віддали життя служінню Богу?

– Дуже хороше запитання. Воно вимагає великого дослідження. Я думаю, це старий, добрий прийом ще з радянських часів. Пам’ятаєте, як розправлялися з людьми? Їх публічно висміювали. Карикатури, писанина різна, у нас точно такий самий спосіб. На останніх зборах, а вони у нас часто супроводжуються слайдами, показали таку графіку: висять портрети цих чотирьох проукраїнських священиків, серед яких і я, а за ними такий диявол простягає над нами руки. Біс такий.

– Тобто, вони спеціально приготувалися, створили графіку з Вашими портретами на фоні диявола? Я правильно почув?

– Так. Саме так.

– І які Ваші емоції були? Що Ви відчували по відношенню до Церкви, якій віддали так багато років?

– Мені це було, звичайно, дуже неприємно. Але, чесно кажучи, я вже звик до цього… Я просто посміхнувся… Подумав, нехай буде ще один факт в скарбничку. Але було і до цього так. Наприклад, зібрали нас в єпархії. Півтори або навіть дві доповіді були присвячені моїй персоні. Один доповідач – священик, він зараз поїхав в Росію, так ось він прямо проаналізував усю мою сторінку в Facebook і все це виклав на публіку. Розповідав, аналізував, іронізував в знущальному тоні. У нас цей метод використовується дуже широко.

– Послухайте, а вони якось говорили, мовляв, ви, хлопці, занадто проукраїнські, занадто патріотичні?

– Відкрито дорікали тим, що ми не поминали Патріарха Кирила. Це рішення ми прийняли, тому що особисто мені було важко згадувати його на Богослужінні, але я сам це рішення не приймав, запитав про це у прихожан. Вони сказали, що Онуфрій (предстоятель УПЦ МП – «РП») дозволив не поминати, якщо парафіяни не хочуть. Так давайте не будемо згадувати. Я з радістю цю ініціативу підтримав. Ось у цьому дорікали. Дорікали за те, що я служив українською мовою. Благочинний особливо.

– Владика Лука сказав, що ви не берете активної участі у житті єпархії. Те, що ви не приносите гроші єпархії, я так розумію, це якийсь третьорядний аргумент. Головне питання до вас – це, напевно, Ваші погляди, які надто сильно дисонують із загальноприйнятою церковною лінією?

– Напевно, так, наскільки я розумію. Але є загальна причина – я все більше виходив з-під контролю архієреїв. Тому що контроль в нашій єпархії, підпорядкованість, відсутність своєї думки – це дуже важлива якість для священика. Про таких піклуються, аби вони продовжували служити в єпархії.

– Що далі? Ви вже визначилися з майбутнім? Чи пропонувала якась конфесія допомогу в служінні?

– Пропозицій, як таких немає. Але неофіційно вже пропонували неодноразово: через священиків, через людей. Я думаю, можливість перейти в інші Церкви є. (Днями громада Ігоря Сави провела службу в наданому УПЦ КП храмі, без будь-яких умов переходу під юрисдикцію Київського Патріархату – «РП»).

– Ви готові перейти в Київський Патріархат? Чи горезвісне слово «канонічність», яким УПЦ МП годує своїх віруючих, для Вас стане каменем спотикання?

– Це дуже цікаве питання. Я навіть сів статтю писати про це. Скажу в загальному. Колись на мене впливала наша так звана пропаганда про винятковість нашої Церкви, мовляв, саме вона, саме зараз, в цей момент займає законне канонічне становище. Але річ у тому, що зараз, мені здається, прийшов якийсь інший момент. Зараз, після подій 2014 року, я бачу у християн різних конфесій бажання шукати один до одного підхід. Протестанти, католики, православні різних напрямків. Таке бажання… У нашій Церкві ми від нього були відірвані, тому що нас охороняли ось цією нав’язаною зневагою до інших конфесій. Але як тільки я сам особисто познайомився з людьми інших віросповідань, для мене стало цілком очевидно, що вони не позбавлені Христа. Тут ще питання, хто більше позбавлений Христа … Тому я не думаю про канонічність, я думаю про те, як я буду служити Христові.

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Error

default userpic

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.